Ця ревізія більше як ремінісценція, аніж гайд для тих, хто хоче купити цю гру. Гра просто неперевершена, абсолютний шедевр свого жанру та у багатьох аспектах роками загартований еталон.
Геймплей - ідеальний баланс між реалізмом та аркадністю. Шутерна механіка просто кайф, стріляти в цій грі справді собі в радість. Багато іконічної зброї, кожна відчувається трохи по-різному, деяка зброя має більшу геймплейну глибину ніж інша. Непогана варіативність, тут абсолютно кожен знайде саме ту зброю, котра йому справді припаде до душі. Але найкраще - автомаична система підтримки зброї, коли ти стоїш біля якоїсь перепони що тобі по пояс, а твоя зброя від цього стабілізується наче ти використовуєш сошки.
Наступний аспект - графіка та саунд дизайн. Тут, насправді, все добре, хоч гра виглядала не дуже навіть на момент релізу, але критичних нарікань з цього приводу нема, ви все-одно гратимете на мінімалках задля кращого геймплею.
Мапи - ви будете за ними сумувати, справді. Багато мап, котрі справді цікаві та фанові, є мапи, де доступні бойові гвинтокрили, це окрема тема взагалі. Але іноді присутні ситуації дизбалансу, коли гра закінчується або на першій точці, або останній рубіж не витримує зерг-рашу.
Дуже цікава, сказав би навіть БАЗОВА система управління бійцем, можно бігти вприсід, можна лягти і використовувати сошки. Присутнє маскування у деяких позиціях твого бійця від ворожих радарів розвідки.
Гра має класову систему, таку як в Insurgency, Hell let loose. Кожна роль є важлива, особливо носитель радіо та командир.
Але є те, що у цієї гри просто не відібрати та не скопіювати. Кожна механіка цікавим способом переплітається, щоб утворити у своєму геймплейному синтезі НАДЗВИЧАЙНУ атмосферу війни. Ситуація: ти сидиш у засідці, один обороняєш точку від насупу ворожої орди, всі стріляють в усі боки, в твоє укриття, а ти сидиш і просто спостерігаєш як кулі прошивають твоє укриття наскрізь і, потрохи відходячи від оглушення у перервах ворогів на перезаряджання, кидаєш гранати у їх бік. І ось в тебе прилітає все-ж таки та сама фатальна куля, після чого твій екран темнішає, доки ти не перевя'жеш рану та не продовжиш боротьбу.
А в цей час по ішний бік барикад летить АН-64, що сканує ворогів і знищує ворожі точки спавну, аж ось у ваш гвинтокрил потрапляє куля ворожого снайпера і вбиває пілота, після чого ти,як другий пілот, у шоці береш управління на себе і намагаєшся під шквалом ворожих РПГ-7 повернутися на базу.
Але чому це радше ремінісценсія, аніж ревізія для потенційних гравців? Гра вже однією ногою відчуває відключення апарату штучного підтримування життєздатності, доки друга нога все ще не може з цим змиритися і намагається бігти з останніх сил. Зараз, до речі, дякувати епікам, котрих тут прийнято засирати, є можливість забрати цю гру безкоштовно. На деякий час це дасть нових сил продовжувати тій самій нозі бігти і бігти.