Після завершення Консуело і смутного спогаду, що колись я любила продовження більше, моя наступна книжка була обрана без вагань. Все те, що заставлялоПісля завершення Консуело і смутного спогаду, що колись я любила продовження більше, моя наступна книжка була обрана без вагань. Все те, що заставляло моє підліткове серце тремтіти від захоплення ще й досі викликало у мене захват, швидкість з якою я прочитала цей роман для мене дуже невластива.
Інтриги, таємні ордени, секрети, потенційні воскресіння колишніх чоловіків, нова палка любов... Жорж Санд нарешті дала Консуело розкритись як жінці, а не лише цнотливій співачці. Досить швидко (після завершененя першої книги пройшло пів року) молоденька дівчина перетворилась в даму, яка може фліртувати з королем!
Чи то смерть не любимого чоловіка зробила нашу героїню такою сміливою, чи то пак сам факт шлюбу перетворював дівчаток на жінок, не знаю, але різниця в характерах досить помітна. Консуело розкривалась на сторінках роману, як квітка. Її слава, голос, спів вже не мали такого значення. Авторка зробила все, щоб ми дивились на розвиток особистості, пізнання себе як жінки. І кульмінацією цього задуму стала нова пристрасна любов...
Але як доросла жінка я маю кілька зауважень саме стосовно любовної лінії Графині Рудольфштадт.
1. Чи люблю я Альберта чи ні? Якою саме любов'ю? Час від часу Консуело ще запитувала себе ці дурні питання, але не дуже в них вникала, так як думала, що її чоловік мертвий. (view spoiler)[ та й навіть коли він вже не був мерцем, а реальним чоловіком, її мало що цікавив чоловік. (hide spoiler)] Ця затяжна невизначеність здавалась дивною в цьому романі, особливо, враховуючи, що свій статус вдови Консуело приховувала.
2. Граф Ліверані. (view spoiler)[Жорж Санд дала нам, читачам, таку палку, але дивну любов. Любов? Консуело стверджує, що раніше й не знала, що таке любов до цього моменту, але дівчино, розплющ очі, тебе поглинула пристрасть, а не кохання. Не бачачи обличчя, не чуючи голосу чоловіка, наша героїня закохалась! Не буду приховувати, моє серцебиття прискорювалось, коли я читала про їхні обійми й поцілунок. Але логічне мислення закочувало очі -так безвідповідально себе Консуело ще ніколи не поводила. Та як я написала вище, мабуть, авторка вважала цю любов вершиною розвитку своєї персонажки - цнотлива скромна дівчина "закохується" в чоловіка, якого навіть й не знає.
І звичайно ж, це мав бути саме Альберт! Досить жорстока любов виходить! Консуело не могла полюбити хворого чоловіка, зате здорового, повного сил та красивого гардеробу - легко.
Жаль, що нам не показали їхнє щасливе життя, хоча б трошечки. Мені було б неймовірно цікаво почитати про їхні інтриги, масонів, щасливе сімейне життя та купку дітей (5-ро здається). Закінчення ж книжки засмутило мене - Альберт знов впав в безумство (але не настільки погане, як в першій книзі), втратив свій статус. Але, можливо, це саме те, що ці двоє хотіли. (hide spoiler)]
Треба також згадати продовження філософських та релігійних думок - в цій книзі Жорж Санд сміливіше та голосніше заявляє про свої погляди. Мені дуже подобаються її погляди на фемінізм, видно, що тогочасне суспільство відносилось до жінок поганенько. В особі Консуело, здається, авторка бачить себе, і намагається підняти її вище і вище в суспільстві. В організації.
Я давно вже не зачитувалась так, щоб нормально не спати дві ночі підряд. Прекрасний роман неймовірної авторки та жінки (почитайте її біографію, дуже цікаво! Скромна Консуело протилежність мадам Санд, як в своїх листах коханцю зашифровувала дуже і дуже вульгарні послання!)
P.S. Мушу ще згадати Альберта. (view spoiler)[ В мене склалось враження, що пані авторка грається з нами як кішка з мишкою - то це не справжній граф, то ніби справжній, то знов щось він дуже здоровий, то появляється його матір і пояснює зміну свого сина. То Консуело не відчувала ніяких фізичних бажань до Альберта, то закохується в нього, лише торкаючись руки та його тіла. Навіть в в епілозі, коли граф Рудольфштадт приїжджає до своєї тітки і починається переполох, не ясно, чи справжній цей Альберт - і знаходять скелет в його колишній могилі, і Амалія не дуже впевнена, що то її кузен.
Здається мені, що авторка хотіла залишити цю інтригу чучуть не розкритою. Так ніби в 90% це звісно ж Альберт, от вам купу пояснень та фактів. Але оці 10%... залишають питання. (hide spoiler)]...more
Найперше, треба розуміти, який саме твір ви читаєте - порівнювати "Консуело" з, наприклад, "Графом Монте-Крісто" просто помилково. На фоні ж з сучасноНайперше, треба розуміти, який саме твір ви читаєте - порівнювати "Консуело" з, наприклад, "Графом Монте-Крісто" просто помилково. На фоні ж з сучасною ж літературою порівняння виглядатиме навіть смішним. "Консуело" - продукт свого часу.
Я вперше прочитала цей роман в підлітковому віці, і от багато років по тому вирішила перечитати і сформувати свою думку вже як доросла людина.
Найперше, що мушу зазначити, те, що колись молоде серце вважало романтикою, зараз виглядає справжнім божевіллям (і я не говорю про хворобу Альберта). Консуело поводиться дуже безрозсудно, слідуючи за нестабільним чоловіком по печерах та лісах, вірячи його дивним промовам та ще дивнішим передбаченням. Я намагалась весь час поставити діагноз бідному Альберту, але так як я не маю медичної освіти, то мої припущення зійшлись або на щизофренії або на біполярному розладі. Ще більше мене здивував той факт, що насправді дівчина не любила Альберта, хоча автор ніби намагалась і свою героїню, і нас переконати в протилежному. (view spoiler)[Але чесно, важко плюбити когось, якщо ти думаєш, що ця людина вбивця. (hide spoiler)]
Ще більшою дурістю була чиста та наївна любов до Порпори, людини, яка мало що взагалі цінувала Консуело. Він використовував її талант як іграшку, граючись з долею дівчини, яка ітак нічого не мала. Та при найменшій можливості стати кимось (чи на сцені, чи через шлюб), він вставляв їй палки в колеса.
Така дитяча поведінка часом злила мене, як читачку, завжди світла та безневинна Консуело ( яка ні разу не зробилась нічого поганого) дещо нервувала. Але знову ж, видно, що Жорж Санд планувала свою героїню саме так, а не інакше. Сучасному читачу це здається досить штучним, але роман писався в 19 столітті.
Важко звісно ж оминути сотні сторінок філософських та релігійних міркувань, вони справді досить цікаві та прогресивні для свого часу. Дивує, як авторці дали опублікувати такі єритичні думки.
Загалом, це дуже цікавий інтелектуальний роман, який паралельно може бути дещо нудним та специфічним. ...more
Не буду порівнювати Пітьму та цю книжку, тому що це дурного робота. Так, автор явно має свій жанр та свою нішу, але таки це різні історії.
Тому буду гНе буду порівнювати Пітьму та цю книжку, тому що це дурного робота. Так, автор явно має свій жанр та свою нішу, але таки це різні історії.
Тому буду говорити лише за "Білий попіл".
1. Дуже легко читається, проковткнула книжку за кілька днів.
2. Переклад і справді прекрасний, не знаєш вже, де саме стиль автора, а де перекладача.
3. Заховати інтригу та секрети вдалось так собі. З перших сторінок зрозуміло, що з Томашем шось не так. Тому, коли ми нарешті дійшли до розгадки, то цікавість підупала.
4. Історія без Вія була б цікавішою - містику можна було б лишити, але саме Вія... якось він тут не клеїться. І сяк, і так, а все мимо.
5. Отут в мене очі полізли на лоба, тому пряма цитата "Як на свої 40 років, це була міцна і жвава жінка". лише за це знімаю 1 зірку. Тобто в 40 років вже потрібно йти на спочинок і рити могилку? Це що за образи з якогось 15 століття? Це пише молодий чоловік в якого ще є й дружина? Він буде так само до неї ставитись з часом?
6. (view spoiler)[ Те, що Анна вбила Соломію здається якось дуже неправдоподібним. Я так і не зрозуміла, що саме підштовхнуло її на подібний вчинок - стид, що дівчина вагітна, заздрість чи ....? Для мене мало емоційного чи навіть раціонального в цьому вбивстві. Якесь все недоладне. Ну й те, що вона повісилась вкінці - не вписується в її характер. То Анна вбиває дочку, швиденько придумує хитрий план і 20 років з ним живе. То вона вмить відчула каяття і пішла покінчувати з життям. Дужн дуже слабкий кінець. (hide spoiler)]
(view spoiler)[ p.s. Це був дуже дивний хід зробити любовну лінію між Тарасом та молодшою сестрою його коханої. По-перше, Настя явно не викликала в нього тих же емоцій, що й Соломія. По-друге, все виглядало так, що просто підросла заміна. Та й по-третє, то все якось дуже дуже дивно.
p.p.s. і ще - ми взагалі не бачимо батьків Насті та Соломії. Вони ніби й десь є, але їх й немає. Хоча було б добре таки появитись, у вас тут дочку вкрали 40 років тому. (hide spoiler)]
Загалом, в мене дуже багато питань (які видно в частині зі спойлерами). Але читалось ну дуже легко, тому й 3 зірочки. ...more
I have been a fan of Asimov's novels since my childhood. But somehow I didn't know that he wrote a couple of autobiographies. So, when I found this boI have been a fan of Asimov's novels since my childhood. But somehow I didn't know that he wrote a couple of autobiographies. So, when I found this book, there was no doubt I must read it. And well, Isaac Asimov was not even close to the guy I imagined him being.
Smart, witty, sharp-tongued and obviously extroverted. I enjoyed this book, how open and honest he was about himself. Some people will call it rude and arrogant (when I was sharing some details with my husband, he was saying ''how rude, I would hate this guy" and probably a lot of people would think same) but for me it was a total honesty we lack these days.
If someone asks me now one of these stupid questions with whom I want to have dinner past or present, I would say 'Isaac Asimov" without hesitation. Despite having opposite personalities I found a lot of similarities between us - he was pacifist at its core meaning. He loved all people no matter of their origin and had strong moral values. Of course, Asimov was just a human being and had many bad qualities (as cheating and I suppose not feeling bad about this).
But despite all, I'm sure he was one of the most interesting authors of his time.
I don’t know even where to start. Maybe my review will be biased since I’m a Ukrainian but it is my honest review.
I didn’t expect and thus didn’t enjI don’t know even where to start. Maybe my review will be biased since I’m a Ukrainian but it is my honest review.
I didn’t expect and thus didn’t enjoy reading all the time about Russia. Characters mentioned it all the time, how great it is, the main character is also Russian. I hated it so much.
The writing… I read the book in Ukrainian, so I cannot say it for the original but characters were speaking in a super fake way. It felt like I’m reading dialogues from some scientific or philosophical books, real people in real life DONT talk like that.
Summary of the book is interesting but in the end the book itself is not. There was too much philosophical thinking about god and zero explanation how the guy in the space got his revelation. It is a sci fi not a philosophy and theology book.
Also, the summary for my book gave away the culmination of the story. Who does it? You hide the most interesting part, DONT spoil it!...more
Loading...
