Pavlo's Reviews > Донька залізного дракона

Сплила, як літня ніч "Донька залізного дракона" Майкла Свонвіка і це щось зовсім інакше, нічого подібного я раніше не читав.

Насамперед вразила дивовижна здатність автора міксувати, на перший погляд, цілковито непоєднувані різножанрові елементи. Він ніскілечки не соромлячись бере архетипи мітичних істот, і прискіпливо прописує їхню модель поведінки на всіх рівнях взаємодії зі всесвітом, починаючи від побутових дрібниць і закінчуючи промисловістю та економічною складовою. І все це з такою легкістю та віртуозністю, що не одразу помічаєш масштаб підготовки, яку автор проробив.

З захватом спостерігав різноманітність та багатоплановість сенсів, що переплітаються з шикарними персонажами, які в свою чергу вражають глибиною та палітрою характерів. Та незважаючи на весь складний світ та постійний двіж, логіка оповіді та мотивація персонажів завжди зрозуміла і не потребує постійного тримання в голові десятків імен, діалогів та сюжетних тропів.
До того ж книга, попри глибину, надзвичайно емоційна і цей аспект не дає знудитися та загрузнути в сотнях приміток, що рясніють чи не на кожній сторінці.
Роман просто бімба-граната, жук-самальот, тішуся, що прочитав його зараз і обов'язково, з часом, перечитаю знову.